Дитячий кодекс України

 

 

          РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основні положення

Стаття 1. Призначення Дитячого Ко­дексу України

Призначення Дитячого Кодексу України — захист прав і свобод дітей України.

Стаття 2. Визначення понять

Дитина — особа до досягнення нею повноліття;

малолітня дитина — дитина до досягнення нею чотирнадцяти років;

неповнолітня дитина — дитина у віці від 14 до 18 років (2, 6).

           РОЗДІЛ II. ОСНОВНІ ПРАВА ДИТИНИ В УКРАЇНІ

Глава 1. Громадянські (особисті) права

Стаття 3. Право на життя, ім'я, прізвище, по батькові

1.      Кожна людина має право на життя. Кожний має право захищати своє життя, здоров'я, жит­тя і здоров'я інших людей від посягань.

Право на життя є невід'ємним правом кожної людини. Ніхто не може бути свавільно позбав­лений життя (1, 27; 32, 6).

2.      Ім'я дитини визначається за згодою батьків. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органамиопіки та піклування або судом (2, 146).

Фізична особа, яка досягла 16 років, має право змінити своє прізвище та ім'я. Фізична особа, яка досягла 14 років, має право змінити своє  прізвище та ім'я за згодою бать­ків або одного з батьків, з ким вона проживає (6, 28).

3. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо ма­ти і батько мають різні прізви­ща, прізвище дитини визна­чається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізви­ща, можуть присвоїти своїй ди­тині подвійне прізвище, утворе­не шляхом з'єднання їхніх прі­звищ (2, 147).

   Уразі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.

4.По батькові дитини визначається за іменем батька

   По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьків­ство щодо дитини не визначено, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її бать­ком. (2, 147)

  Уразі, якщо батько змінив своє ім'я, по батькові дитини, яка до­сягла 14 років, змінюється за її згодою. (4, 149).

Стаття 4. Право на громадянство

  Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онуч­ка народилися або постійно прожи­вали до 24 серпня 1991 року на те­риторії, яка стала територією Украї­ни, подала заяву про набуття громадянства України, а також її не­повнолітня дитина,

реєструються громадянами України. (12, 8—19).

Стаття 5. Право на повагу своєї гідності

Кожний має право на повагу його гідності. Ніхто не може бути підда­ний катуванню, жорстокому пово­дженню чи покаранню (1, 28)

Стаття 6. Право на особисту недоторканність. Право на гендерну рівність

Кожна людина має право на свобо­ду та особисту недоторканість. Ні­хто не може бути заарештований інакше як за вмотивованим рішен­ням суду (1, 33).

Кожна людина має право на ген­дерну рівність — рівний правовий статус жінок і чоловіків на рівні мож­ливості для його реалізації (18, 1)

Стаття 7. Право на свободу пересу­вання, вибір місця проживання

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, га­рантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право залишати територію України, за винятком обмежень, які встанов­люються законом (1, 33).

1. Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі міс­це проживання, за винятком об­межень, які встановлюються за­коном

2. Місцем прожинання фізичної особи у віці 10 14-ти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опі­куна або місцезнаходження на­вчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає.

 3. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або од­ного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

4. Фізична особа може мати кілька місць проживання (6,29).

Стаття 8. Право на свободу світогляду, віросповідання

Кожний має право на свободу сві­тогляду і віросповідання (1,35).

Стаття 9. Право на участь в дитячих суспільних організаціях

Діти мають право вступати до будь-яких дитячих громадських організа­цій та створювати їх (1, 36; 27, 15).

Стаття 10. Право на участь у самоврядуванні закладів освіти

Діти мають право на участь у роботі органів   громадського  самовряду­вання загальноосвітнього навчального закладу (3,51).

Глава 2. Соціально-економічні права

Стаття 11. Право на працю

Кожний має право на працю , (1, 43).

   Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додер­жання письмової форми є обо­в'язковим при укладанні трудового договору з неповнолітнім.

   Скорочена тривалість робочого часу встановлюється: для працівників ві­ком від 16 до 18 років — 36 годин, для осіб віком від 14 до 16 років — і 24 години на тиждень.

   Забороняється залучення до роботи в нічний час: вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3-х років; осіб, молодших 18 років.

   Не допускається прийом на роботу осіб молодше 16 років.

За згодою одного з батьків можуть як виняток прийматись на роботу особи, які досягли 15 років.

   Для підготовки молоді до продук­тивної праці допускається прийом на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, ПТУ для виконання легкої праці, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процес навчання, у вільний від навчання час по досяг­ненні ними 14-річного віку за зго­дою одного з батьків.

    Забороняється також залучати осіб молодше 18 років на важких роботах і на роботах зі шкідливими або не­безпечними умовами праці, а також на підземних роботах (11, 190).

Вікові обмеження ваги вантажу для учнів 8-10 років — 2 кг; 11-13 ро­ків — 2.2—3 кг; 14-15 років — 5 кг (27).

   50 % заробітку за виробниче на­вчання і практику учнів ПТУ, які от­римують стипендію і харчування за рахунок держави, можуть бути спря­мовані на рахунок закладу освіти для зміцнення його матеріально-технічної бази (3, 53).

    Звільнення працівників молодше 18 років з ініціативи власника до­пускається лише за згодою міської (районної) комісії у справах непов­нолітніх (11, 198).

Стаття 12. Право на відпочинок

Кожний, хто працює, має право на відпочинок (1, 45).

   Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування по­винна надаватись, як правило, че­рез 4 години після початку робіт (11,66).

 

Стаття 13. Право на освіту

Кожний має право на освіту. Повна загальна освіта є обов'язковою. Дер­жава забезпечує доступність і без­оплатність дошкільної, повної за­гальної середньої, професійно-тех­нічної, вишої освіти в державних навчальних закладах (1, 53; 19, 2; 22, 2; 23, 9).

Стаття 14. Право на безпечні умови навчання

   Ділянки під забудову шкіл повинні розташовуватися в зоні населеного пункту. Не допускається їх роз­міщення в санітарно-захисних зо­нах промислових підприємств та інших об'єктів, що є джерелами за­бруднення довкілля небезпечними викидами.

   Ширина санітарно-захисної зони між межею шкільної ділянки та га­ражами повинна бути не меншою 50 м. Відстань від СТО, АЗС не мо­же бути меншою ніж 50 м (28).

Стаття 15. Право на безкоштовне регулярне підвезення до школи та із школи

Для учнів, які проживають у сіль­ській місцевості на відстані понад 3 км від школи, забезпечується без­коштовне регулярне підвезення до школи та із школи.

Стаття 16. Право на безкоштовний проїзд дитини дошкільного віку

   Пасажир має право безкоштовно провозити з собою на автобусних маршрутах загального користуван­ня одну дитину дошкільного віку без надання йому окремого місця (19,41).

Стаття 17. Право на соціальний захист

Громадяни мають право на соціаль­ний захист (1, 46).

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 % середньомісячного доходу жінки, але не менше 25 % від розміру, вста­новленого законом прожиткового мінімуму.

Матерям, які мають дітей віком до 3-х років і водночас продовжують навчання з  відривом від виробниц­тва, допомога по догляду за дити­ною до досягнення нею 3-х років призначається в повному розмірі.

Допомога призначається малоза­безпеченим сім'ям з дітьми віком до 16 років (учнів — до 18 років), якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї нижчий від прожиткового міні­муму для сім'ї.

Прожитковий мінімум — вартісна величина набору продуктів харчу­вання, а також мінімуму непродо­вольчих товарів та мінімального на­бору послуг для задоволення основ­них соціальних і культурних потреб особистості (16, 9-19; 15).

 Стаття 18. Право на достатній життєвий рівень

Кожний має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, шо включає достатнє харчування, одяг, житло (1, 48).

Стаття 19. Право на охорону здоров'я, медичну допомогу, медичне і страхування

   Кожний   має   право  на  охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

   Заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою за­безпечують безоплатний медичний огляд учнів, моніторинг і корекцію стану здоров'я, проведення ліку­вально-профілактичних заходів (1, 49; 4, 22, ч. 2).

 

Стаття 20. Право на захист від інфекційних хвороб

Громадяни України зобов'язані піклуватися про своє здоров'я та здоров'я дітей, не завдаючи шкоди здоров'ю інших громадян, проходи­ти медичні огляди й робити щеп­лення.

Особам, віком від 15 до 18 років, щеплення проводиться за їх згодою (13, 10; 414, 12-15).

Стаття 21. Право на захист від трансляції програм або відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей

Забороняється трансляція програм або відеосюжетів, які можуть завда­ти шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей і під­літків, якщо вони мають змогу їх ди­витись (реклама порнографії, нар­котиків, психотропних засобів) (20, 6).

Стаття 22. Право на безпечне довкілля

Кожний має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на від­шкодування завданої порушенням цього права шкоди (1, 50).

Глава 3. Майнові права дітей в Україні

Стаття 23. Цивільна дієздатність фізичної особи

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними (6, ЗО).

Стаття 24. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14 років

Фізична особа, яка не досягла 14 років, має право:

самостійно вчиняти дрібні по­бутові правочини;

здійснювати особисті немайнові права на результати інтелекту альної, творчої діяльності, що охороняється законом.

Малолітня дитина не несе від­повідальності за завдану нею шкоду (6, 31).

Стаття 25. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці 14-18 років

1.Фізична особа у віці 14— 18-ти років (неповнолітня дитина)
має право:

- самостійно      розпоряджатися  своїм  заробітком, стипендією або іншими доходами;

самостійно здійснювати право на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охоро­няється законом;

-  бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не за­боронено законом або установ­чими документами юридичної особи;

-  самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (гро­шовими коштами на рахунок).

2.На вчинення неповнолітньою дитиною правочину щодо транс­портних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків.

3. Неповнолітня особа може роз­поряджатися грошовими кош- і тами, що внесені іншими особами у фінансову установу на її  ім'я, за згодою батьків (6, 32).

Стаття 26. Відшкодування шкоди, завданої дитиною

Відшкодування шкоди, завданої не­повнолітньою особою.

Неповнолітня дитина відповідає і за завдану нею шкоду.

Уразі відсутності у неповноліт­ньої дитини майна ця шкода відшкодовується  її  батьками,  якщо вони не доведуть, що шко­ду було завдано не з їхньої вини (6, 1179).

Статгя 27. Право на спадщину

Заповідач не може позбавити права на спадкування дітей, які мають право на обов'язкову частку у спадщині (6, 1222).

 Глава 4. Державний захист  сім'ї і дитинства

Статгя 28. Права дітей неповнолітніх  батьків

 Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку  того з батьків, хто є неповнолітнім, і зобов'язані надавати йому допомогу  у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов'яз­ків (2, 16).

Стаття 29. Право на шлюб за віком

Шлюбний вік дія жінки встанов­люється у 17, а для чоловіка у 18 років (2, 22).

За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (2, 23).

Стаття 30. Право на подання заяви про реєстрацію шлюбу

Заява про реєстрацію шлюбу по­дається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором (2, 28).

Стаття 31. Обов'язок молодого подружжя повідомляти про стан свого здоров'я

Особи , які подали заяву про реєст­рацію шлюбу, повинні повідомляти одна одну про стан свого здоров'я. (2, ЗО)

Стаття 32. Реєстрація шлюбу

Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання заяви.

У разі вагітності, народження дити­ни шлюб реєструється удень подан­ня заяви (2,22-23).

Стаття 33. Право нареченої і нареченого отримати прізвище

Наречені мають право обирати прі­звище одного з них як спільне прі­звище подружжя або надалі імену­ватися дошлюбними прізвищами (2, 35).

Стаття 34. Визнання недійсним шлюбу

Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка водночас перебуває в іншому шлюбі, між особами, які є родичами, з особою, яка визнана недієздатною (2, 39).

Стаття 35. Право чоловіка і дружини на поділ майна

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (2, 69).

Стаття 36. Право на отримання аліментів

Аліменти присуджуються за рі­шенням суду від дня подання по­зовної заяви. Аліменти не входять до складу загального місячного чи річного оподаткованого доходу (2, 79; 17,4).

Стаття 37. Обов'язок забрати дитину з пологового будинку

Мати, батько дитини, які перебу­вають у шлюбі, зобов'язані забрати дитину з пологоього будинку (2, 143).

Стаття 38. Право батьків залучати до виховання дитини інших осіб

Батьки мають право залучати до ви­ховання дитини інших осіб, переда­вати її на виховання фізичним та юридичним особам (2,151).

Стаття 39. Право батька, матері та дитини на безперешкодне спілкування

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо) (2, 153).

Стаття 40. Обов'язки батьків з виховання дітей

Дитина має право на належне бать­ківське виховання (2, 152).

Ухилення батьків від виконання обов'язків із забезпечення необхід­них умов життя, навчання та вихо­вання неповнолітніхдітей карається штрафом (5, 184).

Стаття 41. Право суду постановити рішення про відібрання дитини від батьків

Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків, якщо перебування у них дитини становить небезпеку її життю, здоров'ю і моральному вихованню (2, 170).

Стаття 42. Право дитини на те, щоб бути вислуханою членами сім'ї

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими чле­нами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім'ї (2,171).

Стаття 43. Обов'язки дітей піклуватися про батьків

Діти зобов'язані піклуватися про батьків, виявляти про них турботу та надавати їм допомогу (2,172).

Стаття 44. Обов'язок батьків утримувати дитину до її повноліття

Батьки зобов'язані утримувати ди­тину до досягнення нею повноліття (2,180).

Стаття 45. Право дитини давати згоду на усиновлення

Для усиновлення дитини потрібна її згода (2, 218).

Стаття 46. Право дитини на опіку та піклування

Опіка встановлюється над дити­ною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування над дитиною віком від чотирнадцяти вісімнад­цяти років.

Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випад­ках, передбачених Цивільним ко­дексом України (2, 243, ч. 3).

Стаття 47. Право дитини на патронат

За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклуван­ня, на виховання у сім'ю іншої осо­би (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату.

На передачу дитини у сім'ю патро­натного вихователя потрібна згода дитини, якшо вона досягла такого віку, що може її висловити (2, 252-254).

Стаття 48. Право діда, баби, прадіда, прабаби на спілкування з онуками

Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми онука­ми, правнуками, брати участь у їх вихованні (2, 257).

Глава 5. Право на особливе правосуддя для неповнолітніх

Стаття 49. Право на захист прав, свобод і інтересів дітей незалежним і нсупередженим судом

Кожному гарантується право на ос­карження в суді порушення прав і свобод людини.

Неповнолітні діти можуть особисто здійснювати свої цивільні процесу­альні права і виконувати свої обо­в'язки в суді у справах, що виникли із відносин, в яких вони особисто беруть участь.