Проект ТРУДОВІ ПРАВА НЕПОВНОЛІТНІХ

Мета: знайомство учнів з трудови­ми правами неповнолітніх; набуття навичок роботи у малій групі, ко­лективного обговорення питань на­вчання; складання резюме та ухва­лення участі в інтерв'ю з питань працевлаштування, заява про при­йом і звільнення з роботи; аналіз та застосовування законодавства про працю неповнолітніх; формування ставлення до проблеми порушення трудових прав підлітків працедавця­ми; виховування в учнів активної громадянської позиції.

Підготовка проекту до представлення

У ході роботи учні об'єднуються у малі групи для роботи над окреми­ми аспектами загального завдання. Передбачається об'єднання зусиль школярів, учителів, сім'ї.

1-а група. Готує матеріал на тему: «Конституція України — гарант права на працю. Як Закон допома­гає реалізувати право на працю?».

2-а група. Готує матеріал на тему: «Як знайти роботу?».

3-я група. Готує матеріал на тему: «Як влаштуватися та звільнитися з роботи? Резюме, співбесіда, заява про звільнення».

4-а група. Готує матеріал на тему: «Де та на яких умовах можуть пра­цювати неповнолітні?»

Після презентації та обговорення напрацьованого матеріалу запропо­нувати групам скласти проект малої конституції своєї школи, придумати захист свого проекту.

Папка документів. Містить мате­ріали, які розкривають зміст проб­леми.

Опис. Представляє науково-теоре­тичне узагальнення обраної пробле­ми відповідно до вимог щодо вико­нання таких робіт.

Демонстраційний стенд. Складаєть­ся з декількох планшетів, кожний

з яких  відповідно  ілюструє  етапи роботи над проектом.

Представлення матеріалів дослідження

Може виконуватися в різних фор­мах:

а)    виступи перед учнівським ко­лективом;

б)   представлення сценок;     

в)    видання правового журналу.

Завдання проекту:

* проінформувати аудиторію про актуальність обраної проблеми;

* познайомити присутніх з ре­зультатами етапу збору та аналі­зу інформації;

* розповісти про практичну діяль­ність у ході реалізації проекту.

Правила представлення результатів проекту

1.    Для усних повідомлень відво­диться 4—5 хв., протягом яких подається найважливіша інфор­мація одного з етапів розв'язан­ня проблеми, використовуючи папку документів, демонстра­ційний стенд.

2.    Під час представлення необхід­но у загальних рисах охаракте­ризувати зміст демонстраційно­го стенду або папки документів.

3.    У представленні проекту мають брати участь всі учасники цієї роботи, засвідчуючи, що всі учні разом працювали над ним.

4.    Під час виступу можна викорис­товувати підготовлені записи, проте ними не бажано користу­ватися, відповідаючи на постав­лені питання.

5.    Представляючи проект, слід ви­користовувати ті матеріали, які розміщені на стенді або знахо­дяться у папці.

Критерії оцінювання проекту

1.    Значення та актуальність пору­шених проблем.

2.    Коректність запропонованих методів дослідження та методів обробки отриманих результатів.

3.    Активність учасників проекту щодо їх індивідуальних здібнос­тей.

4.    Характер відносин і взаємодо­помоги учасників.

5.    Глибина проникнення у проб­лему.

6.    Уміння аргументувати свої вис­новки, лаконічність відповідей.

7.    Завершеність. (Чи містить ко­жен розділ зібраних матеріалів достатню кількість інформації, необхідної для вирішення проб­леми?)

8.    Зрозумілість. (Чи логічно роз­міщені матеріали? Чи забезпе­чує розуміння змісту форма представлення матеріалів?)

9.    Інформативність. (Чи достовір­на інформація? Чи важлива зібрана інформація для розумін­ня проблеми?)

10.  Доказовість. (Чи використову­вали учні різноманітні джерела інформації? Чи доповнюють до­кументи основні тези кожного розділу?)

11.  Наочність. (Чи відображають демонстраційні матеріали спе­цифіку теми? Чи інформативні вони? Чи є у кожного матеріалу назва?)

12.  Естетичне оформлення резуль­татів виконаного проекту.

Завершальний етап — рефлексія

Його мета — самооцінка учнями своєї діяльності. Школярі усвідом­люють свої досягнення і виявляють невирішені питання. Обговорюють труднощі, які виникли під час збору та обробки інформації, роботи з партнерами, розглядають шляхи подолання цих труднощів. Аналізу­ють, де вони змогли виявити свої творчі здібності, а де — ні та чому.

ХІД ПРОЕКТУ

І.    Організаційний момент

Учитель називає тему проекту та мету Учні об'єднуються у групи. Кожна група отримує пам'ятку «Робота  в малих групах», завдання, джерела , літератури, які знадобляться для роботи.

II.   Обробка зібраних                    

матеріалів та підготовка їх до представлення

III. Представлення результатів проекту

Виступ учнів 1-ої групи

- Наша група працювала над темою «Конституція України — гарант права на працю. Як Закон допома­гає реалізувати право на працю?».

У Конституції України ст. 43 записа­но, що кожний має право на працю. Держава забезпечує рівність трудо­вих прав всіх незалежно від похо­дження, соціального та майнового положення, раси або національності, статі, мови, політичних по­глядів, релігійних переконань, міс­ця мешкання. У Конституції за­писано, що держава гарантує громадянам рівні можливості у ви­борі професії, реалізує програми професійного навчання і підготовки кадрів відповідно до потреб суспіль­ства. В Україні заборонена приму­сова праця, тобто робота, на яку особа не погоджується. Не вва­жається примусовою праця в армії, альтернативна служба, робота, ви­конувана за рішенням суду.

Кожен має право на умови праці, що не завдають шкоди здоров'ю, зарплату, не нижче, ніж фіксована Законом. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Перед нами постало питання: «Як Закон допомагає реалізувати право на працю?». Щоб відповісти на ньо­го, нам довелося зазирнути у слов­ник, переглянути Кодекс законів про працю України.

Відносини у процесі праці регулю­ються окремою галуззю — трудовим правом. Трудові правовідносини — це регульовані нормами трудового права суспільні відносини між пра­цівником і власником або уповно­важеним ним органом, фізичною особою.

Норми трудового права містяться у різних джерелах. Серед них — Конституція України, Кодекс законів про працю, Закони України «Про охорону праці», «Про колективні договори та угоди», «Про оплату праці», «Про відпустку», «Про зайнятість населення».

Право на працю можна реалізовувати, почавши власну справу, яка ре­гулюється Законами України «Про підприємництво», «Про підприєм­ства», «Про господарські товариства». У ст. 22 Закону України «Про охорону дитинства» написано, що діти, що досягли 16-річного віку, мають право займатися підприєм­ницькою діяльністю, можуть бути членами колективного сільськогос­подарського підприємства і членами фермерського господарства.

Учитель. Сьогодні пошук роботи — справа нелегка і не завжди дає бажаний результат. Як знайти робо­ту, нам розкажуть учні 2-ої групи.

Виступ учнів 2-ої групи

-  Наша група працювала над пи­танням: «Як знайти роботу?»

Роботу можна шукати самостійно, через своїх знайомих, а можна звер­нутися до Державної служби зайня­тості, яка займається працевлашту­ванням, її діяльність регулюється Законом України «Про зайнятість населення».

Ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення»

Для реалізації політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, пра­цевлаштування та соціальної під­тримки тимчасово непрацюючих громадян утворюється Державна служба зайнятості.

Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються Дер­жавною службою безкоштовно.

До Державної служби зайнятості можуть звернутися всі громадяни, які бажають працювати, змінити місце роботи або праце влаштувати­ся за сумісництвом. Працівники служби зайнятості допомагають знайти робоче місце відповідно до спеціальності та кваліфікації. Якщо особа не працює і зареєстрована як безробітна, вона через службу отри­мує допомогу через безробіття. Пра­цівники служби зайнятості можуть направити безробітних громадян за їх бажанням на безкоштовні курси перепідготовки. У період навчання й перекваліфікації особи, які мають статус безробітного, отримують дер­жавну допомогу.

-  Останнім часом з'явилося багато приватних фірм, які займаються працевлаштуванням. Як же визна­чити, яка з них не введе в оману? Перш за все, необхідно дізнатися, чи є послуги легальними. Для цього

надається спеціальний дозвіл — ліцензія, яка надає право на здійснення такої діяльності. До того ж, бажано скласти письмовий договір про надання послуг з працевлаштування. Це буде гарантією від шахрайства з боку фірми.                              

Учитель. Поміркуємо разом.  Кожна група протягом 5 хв. має  проаналізувати наведені оголошення і дати відповідь, чи скористалися  б ви наступним оголошенням для працевлаштування, чому?  

•  Солідна фірма шукає співробіт­ника на високооплачувану по­саду Умови: вільне володіння | англійською мовою, комп'ютером (користувач), наявність прав водія, можливість тривалих і відряджень. Претендентам призначається випробувальний термін 3 тижні (неоплачуваний).    

•     Шукаємо фармацевта для роботи в аптечному кіоску. Зарплата— 160 грн.

Агентство краси пропонує дів­чатам 14—16 років навчання  і роботу. Відбір на конкурсній  основі.                                         

•     Шукаємо водія зі стажем роботи не менше 5 років і власним автомобілем. Умови — під час і складання контракту.  Робота за кордоном: Голландія, Італія, Іспанія. Бажаючі отри­мати анкету та додаткову інформацію мають надіслати 3 грн. за вказаною адресою.                     

Учитель. Працедавці використовують різні методи відбору претендентів на певну посаду: охочим працевлаштуватися пропонують скласти резюме про себе, подати рекомендаційний лист, пройти співбесіду. Що це таке та як це необхідно робити , розкажуть нам учні з 3-ої групи.

Виступ учнів 3-ої групи

Резюме — коротка інформація про ваші знання, досвід роботи і можли­вості, тобто своєрідний рекламний документ,   який   є   презентацією, важливою інформацією про шукача роботи. Коротке, чітке (одна надрукована  сторінка)  резюме —  один з ефективних методів пошуку роботи. Резюме можна надіслати факсом, електронною поштою, подати особисто.

Наша група склала декілька порад тим, хто вперше пише резюме:

1)    прізвище, ім'я, по батькові;

2)  трудовий досвід: посади, які по­сади обіймали у минулому, обов'язково вказувати місце і час роботи, починаючи з ос­таннього;

службова, домашня адреси, те­лефони;

інформація про освіту (навчаль­ні заклади, які ви закінчили, спеціальність, яку ви отри­мали);

5) професійні досягнення (наукові публікації, премії, перемоги на олімпіадах);

наявність професійних навичок і досвіду роботи у цій галузі: знання мов;

інші навички (знання комп'ю­тера, наявність прав водіїв);

9)   на яку посаду ви претендуєте.

Учні 3-ої групи роздають поради «Як написати резюме» всім присут­нім і пропонують скласти резюме про себе з урахуванням посади, яку ви хочете обійняти.

За бажанням можна зачитати де­кілька резюме.

Співбесіда

Якщо резюме у більшості випадків допомагає першому — заочному — знайомству, то співбесіда (ін­терв'ю) — це більш детальне знайомство. Співбесіда може бути ознайомлювальною (з начальником відділу кадрів, менеджером) і вирі­шальною (з керівником підприємс­тва). У співбесіді можуть брати участь декілька співробітників (керівник, психолог, менеджер), іноді — одночасно декількох пре­тендентів. Мета співбесіди — ви­значити вашу компетентність і від­повідність певній посаді.

Наша група пропонує декілька по­рад тим, хто йде на співбесіду:

1)    не спізнюйтеся;

2)   зверніть увагу на свій одяг — він повинен відповідати стилю під­приємства, організації, установі, до того ж одяг не повинен бути надто екстравагантним.

На співбесіді:

1)    відповідаючи, не поспішайте, обмірковуйте відповідь;

2)    намагайтеся продемонструвати свої можливості, проте не хваліться;

професійна майстерня

3)    не слід починати розмову про розмір зарплатні (її розмір, якщо ви з працедавцем зацікавите од­не одного, з'ясуйте наприкінці бесіди);

4)   будьте зосереджені та уважно слухайте, ставте конкретні пи­тання;

5)    не критикуйте своїх колишніх колег і керівників;

6)   поводьтеся ввічливо з кожним, кого зустрінете і з ким спілкува­тиметеся у фірмі.

Співбесіда — це діалог. У працедав­ця можна запитати про головні на­прями діяльності фірми, про свої обов'язки, режим роботи, мож­ливість службового та професійного зросту. Результати співбесіди пові­домляються переважно протягом тижня, якщо ваша кандидатура за­цікавила працедавця.

З чого починається працевлаштування

Трудова кар'єра починається зі складання трудового договору.

Трудовий договір — це угода між пра­цедавцем і працівником, за яким працівник зобов'язав виконувати роботу, дотримуватися правил внут­рішнього розпорядку, а працедавець зобов'язав виплачувати працівнику зарплатню, забезпечувати всі умо­ви, що передбачаються законодав­ством про працю, колективним до­говором та угодою сторін. Щоб вас прийняли на роботу, необхідно на­писати  заяву  і  подати  певні документи. Якщо ви працевлаштовуєтеся вперше, то довідку з місця  проживання. Від осіб, які працевлаштовуються, забороняється вимагати відомості і документи, подача яких не передбачається законодавством.                                              

У ст. 24 Кодексу законів про працю України говориться, що при складанні трудового договору громадянин зобов'язаний надати паспорт або інший документ, який засвідчує особу трудову книжку, документ про освіту (спеціальність, кваліфікація), документ про ваше здоров'я.

Заява пишеться на ім'я керівника  підприємства, організації, установи або іншої персони, яка наділяє правом прийому на роботу Необхідно обговорити з працедавцем час початку роботи, умови праці, розмір  зарплатні, пільги, якими ви зможете користуватися. Коли з усіх питань  працівник і працедавець досягнуть угоди, трудовий договір вважається складеним.

Поради тим, хто пише заяву для працевлаштування                           

У заяві обов'язково укажіть ім'я, по батькові та прізвище; свою домашню адресу; місце роботи і посаду на  яку ви претендуєте; бажаний термін і вашої роботи.                                   

Складання трудового договору І оформляється наказом про прийом працівника на роботу з яким працівник ознайомлюється і ставить  свій підпис.

Якщо особа працевлаштовується вперше, то не пізніше 5 днів після початку роботи на неї мають завести трудову книжку — основний доку­мент про трудову діяльність праців­ника. У ній записується дата почат­ку роботи, посада, причина і дата звільнення. За трудовою книжкою заносяться нагороди і заохочення працівника. По трудовій книжці ра­хують стаж під час призначення пенсії.

Трудовий договір може бути розі­рваний за ініціативою працівника і працедавця. Щоб звільнитися, не­обхідно написати заяву про звіль­нення і подати її за два тижні від ба­жаного дня звільнення. За наявності важливих причин працедавець зобов'язаний звільнити працівника у строк, який він просить. Звільнен­ня за ініціативою працедавця допус­кається лише у випадках, спеціаль­но зазначених у законі (наприклад, у разі скорочення штату, прогулу, скоєння працівником крадіжки за місцем роботи). Для звільнення за ініціативою працедавця, за загаль­ними правилами, необхідна згода профспілкового органу.

Поради тим, хто звільняється з роботи

У заяві про звільнення з роботи обов'язково вкажіть: ім'я, по бать­кові, прізвище; свою домашню ад­ресу; з якої посади ви звільняєтеся; причину звільнення (за власним ба­жанням, закінчення терміну дого­вору); дату останнього дня роботи.

У ст. 43 Конституції України напи­сано, що кожен має право на зар­платню, не нижчу, ніж визначено законом. Право на своєчасне отри­мання нагороди за працю захи­щається законом.

Заробітна плата — нагорода, яку за трудовим договором працедавець виплачує працівнику за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов ви­конаної роботи, професійно-діло­вих якостей працівника, результатів його праці і господарської діяль­ності підприємства. Згідно із Зако­ном України «Про оплату праці», заробітна плата максимальним роз­міром не обмежується. Зарплатня повинна сплачуватися двічі на міся­ць, а вирахування з неї здійснюють­ся в обмежених розмірах та у спеціально зумовлених законом випад­ках. В Україні застосовуються дві системи оплати: почасова, коли працівникам оплачується кожна відпрацьована година, і відрядна, коли працівникам оплачуються конкретні результати роботи — кількість виготовлених, проданих ре­чей, виробів.

Затримка або невиплата — це пору­шення законодавства про оплату праці. Громадяни можуть захистити право на оплату праці в судовому порядку.

Виступ учнів 4-ої групи

— Ми працювали над темою «Де та як можуть працювати неповнолітні? Які права мають неповнолітні у тру­дових відносинах?».

У ст. 188 Кодексу законів про працю України говориться: «Не допус­кається прийом на роботу осіб, мо­лодших 16 років. За згодою одного з батьків або особи, що їх замінює, можуть прийматися на роботу осо­би, які досягли 15 років. Для підго­товки молоді до продуктивної робо­ти допускається прийом на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, про­фесійно-технічних і середніх спе­ціальних навчальних закладів для виконання легких робіт, які не за­вдають шкоди здоров'ю і не заважа­ють процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-літнього віку за згодою одного з батьків або особи, що замінює її».

Неповнолітні, які працевлаштуються, повинні пройти медичний огляд. Про це написано у ст. 191 Кодексі законів про працю України. Щоріч­ний медичний огляд здійснюється за рахунок підприємства, і на цей період зберігається середня зарплат­ня. Законодавство про працю вра­ховує, що неповнолітні не можуть працювати нарівні з дорослими. То­му для неповнолітніх встановлю­ються більш легкі умови праці. За­боронено допускати осіб, яким не виповнилося 15 років, до тривалої роботи з підйому і переміщення вантажів. Тривалою вважається ро­бота, якщо неповнолітній протягом однієї години піднімає вантаж по­над два рази. Сумарна робота не­повнолітнього з вантажами не по­винна перевищувати третини робо­чої зміни. У ст. 190 КЗпП України написано:    «Забороняється    використання праці осіб молодших 18 років на важких роботах і на ро­ботах зі шкідливими або

небезпечними умовами праці, а також на  підземних роботах.

Забороняється також залучати осіб молодших 18 років до підйому і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні | норми».

Фізичний розвиток неповнолітніх І не завершений, тому закон дозволяє  їм працювати меншу тривалість робочого часу, ніж дорослим.

Уст. 51 КЗпП України написано:) «Скорочена тривалість робочого ча-1 су встановлюється: ...для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, а для персон віком | від 15 до 16 років (учням, віком від І 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не  може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу  для персон відповідного віку».         

Неповнолітнім також встановлені і пільги у зарплатні.

Уст. 194 КЗпП України говориться: «Зарплатня працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується у та­кому ж розмірі, як працівникам від­повідних категорій при повній три­валості щоденної роботи.

Оплата праці учнів загальноосвітніх  шкіл, професійно-технічних, середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, проводиться пропорційно відпрацьованому ними  часу Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної  плати.

Законодавством заборонено залу­чати неповнолітніх до роботи в ніч­ну зміну, у святкові дні та понад­нормово.

Неповнолітні користуються пільга­ми щодо відпусток. Законом Украї­ни «Про відпустки» встановлено, що працівникам молодше 18 років щорічна відпустка надається три­валістю 31 календарний день у зруч­ний для них час за їх письмовою за­явою.

У перший рік роботи працівники мають право на відпустку повною тривалістю через 6 місяців безпере­рвної роботи на даному підприємс­тві. Щодо неповнолітніх, то закон надає їм право на відпустку і до за­кінчення 6 місяців безперервної ро­боти.

Для неповнолітніх встановлений особливий порядок звільнення. Уст. 198 КЗпП України говориться: «Звільнення працівників молодше 18 років за ініціативою власника або уповноваженого ним органу допус­кається, окрім виконання загально­го порядку звільнення, тільки за згодою районної (міський) комісії у справах неповнолітніх».

У ст. 199 КЗпП України говориться: «Батьки чи опікуни неповнолітньо­го, а також державні органи і служ­бові особи, на яких встановлений контроль і нагляд за виконанням за­конодавства про працю, мають пра­во вимагати розірвання трудового договору з неповнолітніми..., коли продовження його становить загро­зу здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси».

Учитель.     Давайте     подумаємо разом:

1) Як ви вважаєте, чи не є пільги для неповнолітніх, обмеженням  їх прав? Так чи ні? Чому?

2) Які ще пільги щодо неповноліт­ніх, на ваш погляд, необхідно внести до законодавства про працю?

3) Уявіть себе підприємцем. Чи ви­гідно вам брати на роботу не­повнолітніх? Так чи ні? Чому?

Сьогодні діти виконують досить широкий спектр робіт у сільському господарстві, торгівлі, у сфері пос­луг, будинку. Миють машини, підробляють мийниками посуду у барах, продають газети в елект­ричках. Це «чорна робота», «чорний ринок праці». Кількість неповноліт­ніх, що бажають влаштуватися на роботу, значно перевищує кількість офіційних робочих місць. Це штов­хає молодь до пошуків роботи у нерегламентованому секторі економі­ки. На таку роботу легше влаштува­тися. Але на такій роботі легше неповнолітніх й ошукати.

Наші поради

1)    Навіть якщо ви домовляєтеся з працедавцем усно, чітко з'я­суйте: термін вашого робочого часу щодня, кожного тижня, розмір і вигляд заробітної плат­ні; як і коли вона нараховувати­меться і сплачуватиметься;

2)   якщо від вас не вимагають доз­волу батьків на працевлашту­вання (а вам ще не виповнилося16), ця робота — незаконна, ва­ші права не захищені; у вас є право на законні пільги щодо характеру тривалості, оплати праці. Нагадайте про них  працедавцю;

4)якщо вам обіцяють високу заробітну платню за важку, нічну роботу то це, швидше за все, нелегальна праця, вам буде складно вимагати від працедавця  реальної оплати.                        

VІ. Завершальний етап -  рефлексія

Обмірковуючи    досвід,    здобутий у процесі  реалізації   проекту   учні можуть відповісти на такі питання:

1.    Чого та як вони навчилися?

2.Що можна було зробити інакше?

3. Яких вмінь та навичок вони набули?

4.Які переваги надає групова співпраця?

5.Які були недоліки роботи в про­екті?

6.   Що вдалося краще за все?

VII. Домашнє завдання

Обговорити отримані на уроці відомості з батьками чи друзями.